Загрузка..
Вы здесь:  Главная  >  Конкретно  >  Текущая статья

Вчитися у бджіл згуртованості

Автор:   /  07.11.2017

пчелы

 

Мелітополь зовсім недавно на два дні став медовою столицею України. У приміщенні Таврійського державного агротехнологічного університету проходила виставка-конференція «СУЧАСНЕ БДЖІЛЬНИЦТВО -2017», яку в рамках канадського проекту UHBDP організувала агенція «Інфоіндустрія».

Якщо узагальнити всі виступи, можна дійти висновку, що ситуація в галузі не така вже й райдужна, як її змальовують деякі посадовці на форумах та виставках. Скоріше, навпаки, вона досить тривожна. Тож оті майже 57 тисяч тон меду на суму 97,3 млн дол., які були реалізовані торік, та третє місце у світовому експорті можна вважати не стільки досягненням, як показником відсталості українського бджільництва, оскільки наша високоякісна продукція була реалізована операторам зовнішніх ринків у гомогенізованому вигляді за мізерною ціною – 1,71-2 долари за кілограм. Далі європейські імпортери цей продукт доробляють, фасують і продають утричі дорожче під іншими марками.

 

Реклама Журнала

 

Вітчизняне бджолярство і досі перебуває у патріархальному стані: роз’єднане, некероване, одноосібне, нелегалізоване і досить примітивне у технологічному і маркетинговому планах.

Медове виробництво не має досконалої законодавчої бази. Закон України «Про бджільництво» давно застарів, близько 200 поправок, які запропонували бджолярські асоціації, лежать в шухлядах Мінагрополітики без розгляду. Промовці також наголошували на тому, що треба оновити 71 наказ про затвердження ветеринарних вимог щодо імпорту в Україну об’єктів ветеринарно-санітарного контролю та нагляду. Ці норми необхідні для того, щоб в Україну не завозився мед з антибіотиками, пестицидами, вмістом тяжких металів.

Опинилася поза законом племінна справа в бджолярській сфері, галузева освіта на рівні вищої втратила привабливість. Тільки чотири аграрних ПТНЗ готують бджолярів та чотири технікуми (коледжі). А магістерський диплом бджоляр може отримати лише на кафедрі конярства і бджолярства НУБіП України. Через кадровий голод важко знайти спеціаліста. Бджільницька наука теж на межі знищення, український пасічник вимушений продавати мед трейдеру за низькою ціною, що не дозволяє йому створити рентабельне господарство і не стимулює до застосування інновацій. 98% вітчизняного меду виробляється у підсобних господарствах і тільки 2% – промисловими пасіками. Причому, як мінімум 60% виробленого меду надходить із так званої сірої зони, тобто від пасік, які не бажають реєструватися у відповідних органах Держпродспоживслужби.

Мінагрополітики закликає бджолярів вийти з тіні, проте умов для цього немає. Якщо кілька років тому вони взагалі були звільнені від податків, то в новому Податковому кодексі, ухваленому в 2016 році, з’явилася норма, згідно з якою бджоляр, який продає меду більше ніж на 100 мінімальних заробітних плат, потрапляє під оподаткування, а з 2017 року цей податок вже нараховується за умови, якщо виробник реалізував продукції на 50 мінімальних заробітних плат.

Які ж рушії могли б сприяти становленню та розвитку галузі? Найперший – вміле використання сприятливої ситуації на світовому ринку, де попит на український мед дедалі зростає. Другий – об’єднання у кооперативи, створення єдиної потужної бджолярської структури, яка лобіюватиме інтереси галузі перед парламентом та урядом, дійшли висновку учасники дискусії.

Ринок Європи продовжує залишатися найпривабливішим для українських бджолярів і через географічну близькість, і значну безмитну квоту в обсязі 5,2 тис. тонн плюс ще 2 тис. тонн з 1 жовтня. Однак ці квоти, зважаючи на шалений попит у Європі, вичерпуються через 2-3 дні. Українські ж експортери оптимальним обсягом квот вважають 20 тис. тонн. Торік український мед пройшов міжнародну сертифікацію і тепер відповідає вимогам міжнародного стандарту з харчової безпеки FSSC 22000. Це дозволить покращити його репутацію в очах імпортерів.

На країни Європейського Союзу припадає близько 50% світового імпорту та 75% українського. Найбільшими імпортерами є Німеччина, Франція, Великобританія, Бельгія. Громадяни ЄС споживають меду найбільше у світі — 650 грамів на душу населення. Дуже цікавими є також ринки Канади і США. Штати — другий великий імпортер меду в світі, при цьому власне виробництво забезпечує лише 30% споживчого попиту. Мито в США становить 0,5%, в Канаду – 0%.

Однак перш ніж експортувати мед, треба розробити чітку маркетингову стратегію. Аби ціни на мед в Україні зростали, треба збільшувати його додану вартість шляхом доробки та привабливого розфасування, радили експерти, однак, як уже говорилося, українські трейдери реалізують його за кордоном великими партіями у цистернах.

Чи можуть потрапити на європейський чи інший ринок дрібні виробники? Так, якщо об’єднаються в обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи, завдяки яким формуватимуть доволі великі партії високоякісної продукції, але перед цим легалізуються і відповідним чином сертифікують свою продукцію. Аби кооперативний рух зрушити з місця, не обов’язково видумувати велосипед, варто звернутися до світового і навіть вітчизняного досвіду. Він розповів про те, як організовано роботу великого  кооперативу на півдні Казахстану, який об’єднує пасічників із 47 тисячами бджолосімей. Він має свій воскозавод, племінну пасіку, котра продукує 20 тисяч пакетів, а нещодавно відкрив два магазини в Китаї. Не менші успіхи в італійського кооперативу з Болоньї, створеного ще 1978 року. До його складу входять 1100 пасічників, які обслуговують 60 тис. бджолосімей. Об’єднання контролює 25%  ринку Італії, суттєво впливає на роздрібні ціни на мед, тримаючи їх на рівні 7-10 дол/кг.

Страницы: 1 2

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterShare on VKEmail this to someone

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

ЧИТАТЬ ЕЩЕ...

максим1

Успехи деградации. В Бердянске украли деньги с карточки 4-летнего ребенка, который борется с четвертой стадией рака

Читать дальше →